Першими запросив колектив Торгово-економічного коледжу у м. Тернополі. (відповідальна за організацію Патара Бачія)
Тут зберуться співавтори Тернопілля разом із тернопільчанами. Організацію зустрічі взяла на себе п. Патара Бачія. Сподіваємося що до цього долучаться і тернопільчани.
Із Закарпаття будуть Степан Жук та Валентина Попелюшка із маленьким Теодорчиком.
детальніше тут: ►►►
Другий день цього туру розпочнеться у чи не єдиній в Україні (а схоже і за кордоном) озернянській шкільній церкві о 12:30.
Тут співавтори зможуть презентувати свої вірші та вірші інших авторів, які ввійшли до обох збірок.
Зустрічно готують свої виступи школярі озернянці.
Після завершення, бажаючі зможуть зібратися у кафе-ресторані ЗУПИНКА п. Калушка Богдана для участі у практичному майстер-класі по виготовленні зшитих книг з твердою палітуркою із чистого листа. (відповідальна за організацію Лариса Корнак )
Детальніше тут: ►►► або безпосередньо на сайті озернянської школи ►►►
1 квітня. (відповідальна за організацію Надія Таршин )
Ще готуючись до поздки, наш Теодорчик чи то не дочув, чи щось по-своєму зрозумів, але їхав він "до діда Петровського" (а ми - до Дніпропетровська smile emoticon. Отож по приїзді, щоб не розчаровувати дитину, на привокзальній площі "діда Петровського" ми йому показали - і досі там стоїть, нікому не заважає. Біля того "діда" і забрав нас "спецрейс", організований Надія Таршин. Спочатку пасажирів було троє, а по дорозі до нас підсідали жіночки з варениками. Це не могло не розчулити - готуючись до зустрічі з бійцями, Надія Павлівна та її подруги наліпили чимало вареників, щоб не тільки культурною програмою розважити наших героїв, а й смачною домашньою їжею нагодувати. До вареників згодилася і привезена нами з Закарпаття ковбаска від "Світу м'яса". По дорозі на цю зустріч розвіртуалилися і з Лариса Омельченко . Для мене і вся подорож, і саме ця поїздка були з ностальгічним присмаком - у Дніпропетровську я навчалася, а в Орлівщині за Новомосковськом, де й відбувалася ця зустріч, проходили наші три навчальні практики, отож відвідані місця для мене не чужі. Хлопцям цього дня пощастило отримати в подарунок не тільки книги "Воїнам Світла", а й диски з піснями від Юрій Старчевод. Хоча всю поїздку нас супроводжував прохолодний дощ - на душі було тепло. Слава Україні! Героям слава!
2 квітня. Презентація для особового складу Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" (відповідальна за організацію Ала Мегель)
Зранку заїхали до мого інституту (щоправда, тепер він має статус університету), залишили те, що в поїздці не знадобиться, і, на неймовірну радість Теодорчика, сіли в трамвай. У нас в Мукачеві трамваїв нема, тому він був у неймовірному захваті від цього "екзотичного" транспорту. Ми - теж, бо вартість проїзду всього 1,5 грн (хоч би не навректи).Доїхали до кінцевої 1-го маршруту - залізничного вокзалу - і пішки пройшлися до автостанції. Там, де був автовокзал в роки моєї юності, тепер відбудували розкішний торгівельно-виставковий центр, а новий автовокзал, не менш величний, трішки далі. По дорозі до вокзалу нам трапився пес, що просив милостиню. Дали йому пару шматочків ковбаски від свого "тормозка".
Цього дні ми їхали в гості до ДУК ПС. Тобто, до найпатріотичніших. Теодорчик в автобусі встиг виспатися. Їхали більше двох годин. Коли проїжджали вказівник "Дебальцеве - 4", ми зі Степаном мовчки переглянулися. І хоча, звісно, це було зовсім інше Дебальцеве, відчуття війни нагадоло про себе.
На станції прибуття нас вже чекала Алла, я її ще з автобуса помітила. Востаннє (тобто, вдруге) ми бачилися в січні минулого року на майдані. Відтоді, як Алла на війні, постійно слідкую за її дописами, вірю їм більше, ніж новинам з "ящика"... Вже привіталися, пройшли пару кроків у напрямку автівки, і раптом чую за спиною веселий голос Степана: "О! Пані Алла!" Не зрозумівши, що це за запізніла реакція, повертаюся до чоловіка, а він мені вказує на авто. "ПАНІ АЛЛА" - то номерний знак Аллиної автівки. Розповідає, водити машину навчилася нещодавно, цитує когось з побратимів:"На війні кожен мусить уміти водити машину, бо це може врятувати чиєсь життя..." Каже, іноді хлопці жартують: "Піду помию спинку "ПАНІ АЛЛІ" smile emoticon
А потім був незабутній дотик до легенди. Перед такою кількістю людей в камуфляжі ми іще не виступали. Хочеться написати багато, та краще дивіться світлини.Цього дні ми їхали в гості до ДУК ПС. Тобто, до найпатріотичніших. Теодорчик в автобусі встиг виспатися. Їхали більше двох годин. Коли проїжджали вказівник "Дебальцеве - 4", ми зі Степаном мовчки переглянулися. І хоча, звісно, це було зовсім інше Дебальцеве, відчуття війни нагадоло про себе.На станції прибуття нас вже чекала Алла, я її ще з автобуса помітила. Востаннє (тобто, вдруге) ми бачилися в січні минулого року на майдані. Відтоді, як Алла на війні, постійно слідкую за її дописами, вірю їм більше, ніж новинам з "ящика"... Вже привіталися, пройшли пару кроків у напрямку автівки, і раптом чую за спиною веселий голос Степана: "О! Пані Алла!" Не зрозумівши, що це за запізніла реакція, повертаюся до чоловіка, а він мені вказує на авто. "ПАНІ АЛЛА" - то номерний знак Аллиної автівки. Розповідає, водити машину навчилася нещодавно, цитує когось з побратимів:"На війні кожен мусить уміти водити машину, бо це може врятувати чиєсь життя..." Каже, іноді хлопці жартують: "Піду помию спинку "ПАНІ АЛЛІ" smile emoticon
А потім був незабутній дотик до легенди. Перед такою кількістю людей в камуфляжі ми іще не виступали. Хочеться написати багато, та краще дивіться світлини.
Ще кілька вражень.
Отож, ми в гостях у ДУК ПС, дякуючи невтомній і самовідданій Alla Megel. Приємно вражені тим, що побут бійців таки налагоджений, тобто в часи перепочинку і затишь хлопці та дівчата мають де й помитися, й поїсти не "сухом'ятку", а все ж хоч не вельми багату (м'ясо - рідкість і розкіш), та варену їжу - "перше, дкуге і компот". Отож нас з дороги гостинно нагодували, навіть пиріжечки з капустою - мої улюблені smile emoticon
Столи їдальні дуже красномовно розповідають про любов цивільного населення до своїх захисників - консервація, мед, печиво та цукерки. Під стіною - дерев'яний хрест, а на рушнику - коровай з надписом "Повертайтеся живими" та обереги.
Алла робить нам невеличку екскурсію територією, і ми знову повертаємося в кімнату інфоцентру. Час летить так стрімко, тем для спілкування - безліч. Все якось спонтанно, сумбурно і... надзвичайно.
Після загальної вечері повертаємося до великої їдальні, щоб "на десерт" порадувати бійців невеличким концертом та подарунками - привезеними книгами "Воїнам Світла". Кожна подібна зустріч щоразу на грані експромту, оскільки і виступаючі, і глядачі, і умови завжди відрізняються. Хвилююся, звісно, оскільки вперше вестиму зустріч з такою кількістю людей у камуфляжі, легендарних, неодноразово перевірених на міцність запеклими боями. І ще одне бентежить - подарунків вистачить не кожному, хоч і привезли книг чимало. За яким принципом дарувати? Віддаюся волі обставин - щось по ходу проясниться. Як завжди, турбуюся за Теодорчика - на двох із трьох попередніх виступах він по-дитячому безцеремонно просився в туалет прямо посеред пезентації, "подарувавши" мені хвилини екстріму smile emoticon Та й щоразу очима шукала його в залі, щоб потім не шукати по всій території.
Зі співавторів - я, Юрій Старчевод з незмінною подругою - гітарою та господиня "зали" - Алла Мегель. Отак по черзі й читаємо, співаємо, додаючи відеоролики пісень на слова збірника - у залі є проектор, а два зшиті простирадла слугують екраном.
Підказка щодо подарунків приходить сама по собі - хочу читати вірші інших авторів, напам'ять знаю тільки "Баладу про дві душі", а читати важко навіть в окулярах, зір, на жаль, лишає бажати кращого. Степан давно радив мені залучати до читання віршів з книги бійців, та раніше я якось не наважувалася. А тут це було чи не єдиним виходом - "Хто любить поезію і хоче отримати подарунок, вийдіть і прочитайте будь-який вірш з цього подарунку", - якось так запрошую присутніх до спілкування. Спочатку дуже сором'язливо і неохоче, а далі - один за іншим виходять і читають, після чого книжечку забирають з собою. "Чекай мене, я повернусь" Василя Ковтуна, "Тепер я вже знаю, як може горіти метал" Олександра Бригаса у виконанні бійців набувають зовсім іншого звучання, ніж в чиємусь з авторів. Алла Мегель, крім власного, читає "Кіборгів" Наталі Мазур.
"Та стоять:Дев`ятий, Ворон, Гном,Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…А над ними – небо полотном,А у них життя на вістрі леза."А вона, Алла, знає кожного з них особисто...Викликаю наступного читця, і раптом чую від бійця, котрий виступав трохи раніше і вже перелистував отриману книжечку: "А можна замовити, щоб прочитали вірш зі сторінки 145?" Та звісно можна! Відкриваю - Любов Пікас, присвята Яні Зінкевич... Ще працюючи над книгою, я звернула увагу на цей вірш, думала - відшукати б якось цю Яну, котра
"Молоденька, всього дев'ятнадцять!А звитяг вже - на книгу товсту!"А тут, в Правому Секторі, дівчину, що врятувала життя багатьом, знає кожен. Шкода, що самої Яни в залі не було, але і вірш про неї прочитали, і книжечку їй передали.
Серед присутніх було чимало дівчат у камуфляжі. Коли одна з них наважилася вийти прочитати вірш, я, як завше, подаю їй книгу, а вона сором'язливо: "А можна, я власний вірш прочитаю?" І мурашки по шкірі від вилитого в поетичні рядочки болю втрати давнього друга, після смерті котрого Галина приїхала в ДУК, щоб пройти стежинами друга Степана і написати про нього книгу...Потім пізно увечері на невеличкій кухоньці в будівлі інфоцентру Жук Степан запише на диктофон прочитаний Галиною вірш, обмінявшись телефонами, запросить на наступну презентацію книги до Дніпропетровська, де наша Зірочка потрапить у кадр місцевого телебачення і наш синочок подарує їй найщиріший дитячий поцілунок.
А ми, доторкнувшись до легенди, крім книг "Воїнам Світла" та "Живи, Надіє!" залишимо в бібліотечці інфоцентру надану нам співавторомГалина Жубіль книгу "Сучасне весілля по-українськи" - нехай хлопці та дівчата якнайшвидше повернуться до мирного життя і, хто ще не в парі - знайде свою половинку і по встеленій щастям доріжці пройде життєвий шлях під бездоганно мирним небом!
3 квітня. Презентація у центральному шпиталю для воїнів, які знаходяться на лікуванні, медперсоналу та волонтерів Дніпропетровщини. (відповідальний за організацію Надія Таршин)
4 квітня. Презентація у центральній бібліотеці м. Дніпропетровськ. (Відповідальна за організацію - Людмила Лєгостаєва)
Немає коментарів:
Дописати коментар